Социальный институт науки как научное производство и система учреждений. Появление профессии ученого и его ответственность перед обществом. Формы организации и управления наукой. Общенаучные подходы и диалектические принципы методов исследования.

Обоснование актуальности анализа науки как структурированного социокультурного феномена. Определение причин неуклонного возрастания роли науки в мире. Изучение процесса институциализации науки. Обзор ее структурных элементов и основных моделей развития.

Наука как область человеческой деятельности, направленная на выработку и систематизацию объективных знаний о действительности. Содержание процесса познания закономерностей объективного мира. Классификация науки, теоретические и прикладные исследования.

Философская сущность науки как фактора социальной регуляции общественных процессов, ее статус в системе ценностей культуры и культурно-технологическая функция. История техногенной цивилизации. Понятие сциентизма и антисциентизма, особенности их дилеммы.

Рассмотрение лекции М. Вебера "Наука как признание и профессия" в контексте сегодняшней оценки науки и техники. Востребованность идеального типа ученого. Исследование основ коллективной (повседневной и академической) научной и технической культур.

Общие принципы учения о понятии философии в творчестве Гегеля. Вывод о необходимости понимания гегелевского абсолютного идеализма как результата разумного снятия всех исторических формообразований философской мысли - в логико-систематическую, всеобщую.

Понятие и предмет философии. Отношение философии к науке, религии и мифологии. Противоположность материализма и идеализма. Диалектика как концепция связи и развития. Принципы диалектики. Понятие бытия и субстанции. Пространство и время, их типология.

Мировоззренческие и методологические функции философии. Специфика философского подхода к познанию. Понятие истины и заблуждения. Познавательные способности мышления человека. Дух и материя, предел противоположности. Общая характеристика детерминизма.

Предмет философии и ее месте в системе научного познания. Милетская школа древних философов: Фалес, Анаксимандр и Анаксимен. Представители герменевтики. Неопозитивисты и позитивизм О. Конта. Историческое осознание категории бытия и бытие как проблема.

Відношення до наукового виробництва як до професії. Раціональний експеримент як засіб контрольованого пізнання. Мистецтвознавство та юриспруденція як науки, їх головні завдання. Теорія пізнання Канта. Поняття про раціоналізацію та інтелектуалізацію.

Історичне становлення науки як соціального інституту та вплив на суспільне життя. Інституційні форми наукової діяльності та функціонування наукових колективів на міждисциплінарній основі. Виробництво нових знань та унікальність професії вченого.

Розвиток науки у філософських концепціях С.Б. Кримського; соціокультурний, антропологічний, праксеологічний аспекти. Динаміка поглядів мислителя на науку як культурний феномен. Трансформація науки і вищої освіти в умовах інформатизації суспільства.

Наука і філософія науки. Способи людського світовідношення й освоєння світу за законами істини. Філософія і наука: відмінність можливостей і взаємодія. Протонаука: архаїчні витоки і античні раціональні прозріння на шляху до мистецтва наукового мислення.

Понятие научной деятельности, ее структура: субъект, объект и предмет исследования, средства и методы, результаты исследования. Понятие научных фактов, эмпиризма, теоретизма, проблематизма. Аспекты бытия науки. Наука как особый вид мировоззрения.

Цель "парусии" как политического гностицизма. Ведущие признаки современного гностицизма. Развитие концепции Э. Фёгелина в части собственного понимания общественных явлений и научного знания. Особенности, показывающие природу гностического отношения.

Наука как специализированное познание действительности. Процесс ее формирования в социальный институт. Цели и тенденции современных учений. Виды и уровни научного знания. Этапы и методы исследования объекта. Роль науки в ходе развития человечества.

Определение понятия и целей науки. Основные этапы и направления формирования отраслей науки в соответствии со сторонами действительности, которые были вовлечены в процесс познания. Формы познания, важнейшие эмпирические методы научного познания.

Становление и развитие основных идей классической науки Нового времени. Идеи Г. Галилея, И. Ньютона. Основные научные и технические достижения XVIII-XIX в. Предпосылки для активной разработки наиболее общих философских проблем и принципов науки.

Революция в развитии науки. Основные направления научно-технического развития. Три типа "научных парков" в США и Великобритании. Научно-технический прогресс — основа развития и интенсификации производства. Коэффициент механизации производства и труда.

Основні аспекти формування наукової культури в контексті розвитку ідей українських мислителів другої половини ХХ століття, взаємодоповнюваність означених рис та їх особливості. Особливості висвітлення функцій понять "наука" і "наукова раціональність".

Визначення меж і умов раціональності як методологічної частини наукового дослідження. Зв’язок раціонального та інтуїтивного в науковому пізнанні. Розуміння раціональності як відкритої структури, що дозволяє розглядати прояв позараціонального в пізнанні.

Наукова раціональність як когнітивна основа для формування об’єктивного знання. Забезпечення контролю над природою за допомогою влади науки - яскравий приклад дискурсивної суспільної цінності. Характеристика основних постулатів російського космізму.

Зміна пізнавальної ситуації та руйнування старого Космосу. Космологія і механіка Галілея. Основні положення теорії Ньютона. Філософсько-методологічна маніфестація наукової революції. Нова модель Космосу. Соціальна сторона наукової революції XVII століття.

Виділення чотирьох властивостей, притаманних як науковому творчому пошуку, так і розумінню еросу у філософії Платона: пристрасність, запитливість, невідступність, екстатичність. Виявлення суперечностей між Поросом і Пенією. Науковий пошук істинної краси.

Аналіз функціонування наукової традиції та новації у філософській сфері. Оцінка ролі цього соціального явища у гуманітарній практиці на основі системно-діяльнісного підходу з використанням аналітичного, історичного і системних методів дослідження.

Аналіз історичних періодів розвитку людського пізнання та встановлення змісту понять "наукове "і "позанаукове" знання. Побудова алгоритму надійного метода дізнання, який би виключав оману. Протиставлення науки та традиційних форм освоєння світу.

Порівняльна характеристика двох послідовних етапів розвитку науки – класичного та посткласичного. Аналіз характерного для посткласики зростання ірраціональних, залежних від суб'єкта моментів. Необхідність діалогу та співпраці між різними формами знання.

Співвідношення понять "наукове" і "позанаукове" знання з погляду становлення самої проблеми. Перехід від позиції наївного раціоналізму, що відстоював безальтернативність наукового знання, до позиції нового образу пізнання. Позитивне ставлення до знань.

Рушійні сили пізнавального процесу. Основні особливості мислення суб'єкта, що пізнає, у науковому і художньому пізнанні. Характер взаємодії і взаємодоповнення наукового і художнього пізнання. Роль художньо-образного мислення в пізнавальній діяльності.

Дослідження проблеми специфіки і взаємодії наукового і художнього пізнання, де їх розмежування відбувається не на основі опозиції образу і поняття, а на основі концепції доповнюваності Н. Бора, який розглядає об'єкт у взаємозаперечних системах опису.