Человеческие способности совершать разные поступки и действия. Неминуемость наказуемости человека, совершившего плохие поступки. Осознание и оценка человеческих поступков самой личностью. Осознание ошибок и понимание необходимости их исправления.

Формирование компетенций в соответствии с рабочей программой. Оценка практики в развитии естествознания, процессы дифференциации естественных наук. Идеи атомистического материализма в учениях Левкиппа. Отличительные черты мировоззрения эпохи Возрождения.

Основные положения естественно-научного познания. Традиционная модель научного знания. Принцип верификации и фальсификации, моделирование. Преимущества формальной знаковой системы. Методы, применяемые на эмпирическом и теоретическом уровнях познания.

Русская антропологическая мысль в рамках эмпирического материализма. Мировоззренческие концепции представителей естественнонаучного материализма. Философская теория А.А. Ухтомского в русле отечественной традиции естественно-научной антропологии.

Анализ теории естественных прав человека, изложенной в сочинении Джона Локка "Второй трактат о правлении"; факторы, повлиявшие на его мировоззрение. влияние творчества Локка на развитие европейского общественно-политического движения и философской мысли.

Отличие искусственного мира от естественного, отсутствие у искусственного способности к саморегулированию и самопроизводству. Ноосфера и техносфера, противоречие между естественным и искусственным, между универсумом природы и универсумом деятельности.

Исследуется вопрос о соотношении теорий естественного и позитивного права. При этом одной из основных исследовательских задач является определение возможности синтеза обозначенных теорий, а также определение специфики и сущности противоречий между ними.

Характеристика места "естественного сознания" в структуре субъекта опыта и его значение в становлении понятия философии. Обоснование единства и деятельной роли естественного сознания и трансцендентального субъекта опыта в «Феноменологии духа» Гегеля.

Этические взгляды английского философа Т. Гоббса. Анализ его сочинения Левиафан. Характеристика и принципы наилучшей формы правления согласно его теории. История понятия «Война всех против всех» и его парадигмы. Место общества и государство в нем.

Тенденции сближения естественнонаучной и социально-гуманитарной сфер современной рациональности: отказ от методологии индуктивизма и "наивного реализма", тяготение к конструктивистской парадигме, включение субъекта познания в онтологию научной теории.

Естествознание и философия как рациональные формы знания. Проблема демаркации эмпирического и метафизического в языке науки. Взаимосвязь между философией и естествознанием. Позитивизм О. Конта и его последователей. Философские основания естествознания.

Понятие естествознания, его место в жизни человека. Процесс деления культуры на материальную и духовную, их основные компоненты. Аксиологическая многомерность духовной культуры. Гносеологические аспекты естественнонаучного знания. Уровни научного знания.

Естествознание и картина мира. Проблематика происхождения жизни. Научное познание: эмпирический и теоретический методы. Предмет изучения естественных наук. Феноменологическая, частная и фундаментальная теории. Эвристичность и онтологизация моделей.

Подолання трансценденталізму в європейській філософії та формування бахтінської думки. Відокремлення філософської естетики від мистецтвознавства. Мета філософії та завдання естетики Когена. Систематизація понять, законів чистого почуття та свідомості.

Перегляд традиційного тлумачення романної форми як суто літературної. Трансформування зазначеної форми із теорії літератури в теорію філософської естетики обґрунтовується особливостями теоретико-пізнавальної ситуації і характером художньої практики.

Виведення методологічних засад для розуміння категорійного, феноменологічного та соціоісторичного коду феномену естетики негативності. Естетика підміни життєвих сенсів сенсами позбавленості, яку Шеллінг вважав визначальною умовою феномену потворного.

Аналіз прояву наслідувальної здатності в контексті культуротворчої діяльності людини. Створення цілісної естетико-мистецтвознавчої концепції мімезису як засадничого принципу художньо-образного творення в контексті історичної динаміки класичного мистецтва.

Теоретична картина психологічного й соціального аспектів ідентифікації, її естетичний і мистецтвознавчий боки. Огляд цієї категорії в контексті суміжних понять та на підґрунті літературознавчого аналізу творчого процесу Шевченка та Достоєвського.

Аналіз основних етапів генезису естетичної домінанти у поглядах Зерова. Реконструкція його наукових і творчих здобутків шляхом аналізу й осмислення теоретичних праць і біографії мислителя. Розгляд проблеми вибору напрямів розвитку української естетики.

Когнітивний потенціал естетичної свідомості в межах філософського доробку І. Канта. Лінеарна форма часу - не єдина можлива форма темпоральності. Розгляд інших типів часового відношення як основи для осягнення та інтерпретації світу як цілісної системи.

Аналіз ідеї проникнення науки, з її методами, законами, принципами, у сферу мистецтва, відображеної в працях Оґюста Конта й Іпполита Тена. Онауковлений мистецький експеримент як сформований у межах філософії позитивізму метод художньої творчості.

Естетичний аспект світопереживання людини, переживання людиною краси світу та творів мистецтва на основі соціального, естетичного досвіду особистості як безпосереднього буття естетичного в свідомості. Аналіз емоційно-ціннісного переживання світу людиною.

Визначення основного й опорного поняття "естетичного" в контексті сучасного філософського дискурсу. Дослідження співвідношення ідеалу естетичного і реальності. Аналіз контекстів, що зумовлювали різні експлікації естетичного у філософських парадигмах.

Принципи сучасного дослідження естетичного, аналіз методологічних підходів. Потреба естетики як теоретичної системи в самоусвідомленні. Основні параметри сучасного тлумачення духовності. Сутність та форми естетизму. Формотворення духовного світу людини.

Дослідження естетичного виміру повсякденності у контексті культурного проекту постмодерну. Переосмислення класичних набутків естетики та ролі чуттєвості у процесах естетизації буденного досвіду. Повсякденність у її легітимізованому постмодерном вияві.

Прагнення вловити невловне, усвідомити епоху "неясним пізнанням". Реальність в її ідеальному проектуванні. Субстанційне осягнення речей. Картезіанська думка, що демонструє потребу осмислення чуттєвості. Концептуалізація особи дослідника, теоретика.

Вираження поняття ідеалу у розуміннях Канта та Гегеля. Матеріали для створення художнього образу у різних видах мистецтва. Пізнання наукової істини соціологами, які вивчають загальні закони розвитку суспільства. Предмет і специфіка художньої літератури.

Проблема сьогоднішнього позитивного суспільства в ставленні до краси, за визначенням європейських філософів, літературознавців і письменників. Формування естетичної категорії краси для розуміння орієнтирів людини. Ставлення в літературі до цього феномену.

Філософський та культурно-історичний досвід епохи Просвітництва як періоду переосмислення традиційних естетичних категорій. Піднесення світової культури як наслідок усвідомлення історичного зв’язку поколінь на кожному етапі суспільного розвитку.

Філософський та культурно-історичний досвід епохи Просвітництва як періоду переосмислення традиційних естетичних категорій. Аналіз естетичних ідей, цінностей, ідеалів даного періоду. Забезпечення єдності перманентного піднесення світової культури.